Нова українська школа ремонту ХАМВІ
Ремонтні підрозділи Сил логістики Збройних Сил України щораз успішніше повертають у стрій бойові броньовані колісні машини. Найбільше результатів за кількістю і якістю за період наприкінці лютого на початку березня має виїзна бригада майора Ігоря Сімутіна, начальника цеху технічного обслуговування та ремонту автомобільної техніки ремонтно‑відновлювальної бази однієї з військових частин. Мова про рекордні 58 ремонтів HMMWV на передовій.
Підсумовуючи черговий виїзд на фронт, він зазначає: українські ремонтники давно перестали бути лише користувачами запчастин. Вони самі створюють стенди для перевірки коробок‑автоматів, ремонтують агрегати, які в інших арміях вважають “неремонтопридатними”. Використання 3D‑принтерів, інженерних рішень та локалізації виробництва економить час і кошти та забезпечує незалежність від зовнішніх постачальників.
”Ми навіть самі ставимо вимоги постачальникам. Там, де строки чи якість нас не влаштовують, маємо власне виробництво. Деякі запчастини вже на такому рівні, що можемо постачати їх іншим арміям світу”, — наголошує пан Сімутін.
Ремонтні підрозділи працюють просто на передовій. У цих пересувних СТО “донорські” (для розборки на запчастини) машини за два тижні перетворюються на повноцінні бойові одиниці.
Радіоперехоплення ворога підтверджують успіх: “Ми знову бачимо цей хамер, хоча його було знищено. І ось наступного дня він знову їде! Як вони їх ремонтують? Ми не знаємо”.
Це доводить, що українські логісти здатні робити неможливе — відновлювати техніку, яку інші армії списують.
Литовські офіцери – ремонтники висловлюють бажання навчатися саме у нас. Їх цікавить локалізація виробництва, використання 3D‑принтерів, сучасні підходи до ремонту. “Це свідчить про те, що український досвід стає цінним і для НАТО.”
Майор Сімутін наголошує: проблеми з технікою — не вина логістів, а системна вада. Виробники не спілкуються з ремонтниками, не ведуть статистику пошкоджень, не враховують досвід експлуатації. Це призводить до ситуацій, коли техніка блокується після впливу РЕБ чи БпЛА, а екіпаж опиняється під загрозою. Логісти ж навчилися ремонтувати будь‑яку техніку. Іноземні партнери дивуються, як українцям це вдається.
Проте є кадрова проблема: багатьох спеціалістів свого часу було переведено до піхоти, а виростити професіонала — справа нелегка, потрібні час і гідна оплата їхньої праці.
Третина запчастин для ХАМВІ вже виготовляється в Україні. Це дає робочі місця, розвиває виробництво й забезпечує незалежність від митниці та зовнішніх перевезень. “За всі ці роки американський виробник ХАМВІ не подарував нам навіть іржавого ключа. Але ми живемо. І мало того — розвиваємося, у нас усе їде”, — каже Сімутін.
ХАМВІ став символом стійкості на фронті. Для ворога це ціль, для українських ремонтників — виклик. Кожен відновлений хаммер доводить: армія здатна тримати удар і повертати техніку в стрій навіть після серйозних пошкоджень. Локалізація виробництва — це не лише економія, а й стратегічна незалежність, робочі місця та розвиток логістики Збройних Сил України. Перерозподіл коштів у цей напрямок зміцнить армію й забезпечить її стійкість у довгій війні. Досвід виїздних ремонтних підрозділів під орудою Ігоря Сімутіна показує: українська армія здатна самостійно вирішувати найскладніші технічні завдання.
