ТИЛ

Логістика тактичного рівня спирається на зворотний зв’язок із бойових позицій, де формулюються конкретні замовлення. Йдеться не просто про забезпечення “кафе”, а про його доставку безпосередньо до бійця — у потрібний час і належне місце. Саме ця ідея стала лейтмотивом комунікаційної серії “Тилове забезпечення військовослужбовців у Збройних Силах України” в першій половині квітня 2026 року.

В одному з ефірів Армія FM з цього приводу комунікував речник Командування Сил логістики Збройних Сил України за напрямком продовольчого забезпечення полковник Руслан ПРИЙМАС.

З його слів, сьогодні навіть на відео з “нуля” можна побачити скиди продовольства — передовсім це бутильована вода. Продукти ж мають бути високалорійними, щоб відновлювати енергію та забезпечити можливість продовжити виконання завдання на лінії бойового зіткнення. Головне, наголосив полковник, — що бійці не залишаються голодними.

За будь-яких умов завдання логістичного забезпечення полягає у створенні продовольчих запасів навіть просто на позиції. До прикладу можна взяти досвід доставки питної води: кожна півторалітрова пляшка, як правило, наповнюється лише на половину для того, щоб за законами фізики зменшити силу падіння при скиді з БпЛА. Додатково вона обгортається уживаним пластиком, щоб мати зовнішній амортизатор.

Щоби максимально збільшити висоту скиду води чи продовольства, використовуються методи пакування. Тут діють засади здорового глузду й нагальної необхідності: якщо пакунок важить 5-7 кілограмів, то важча банка, умовно, зі згущеним молоком, вкладається знизу, а не зверху, щоб під час падіння не розчавити решту вмісту. Такі пакунки формують комірники або командири відділення забезпечення, а далі питання доставки переходить до екіпажів безпілотних систем.

Інколи перед командиром бойового підрозділу постає складний вибір, що призначити на доставку — боєприпаси чи продукти. Виходячи з оперативної обстановки, саме він приймає рішення, як використати дрон — для забезпечення оборони військовослужбовця, чи доправити йому харчі. Це непрості рішення, адже й сам процес забезпечення є складним і багатофакторним.

Ще десять років тому військові логісти здійснювали скиди вантажів із літаків — спосіб не завжди коректний й безпечний. В сучасних умовах війни та за наявності відповідних сил і засобів ми можемо доставити енергетичний батончик кожному військовослужбовцю просто в руки.

Щодо цифровізації, логістичні процеси охоплюють такі системи, як SAP (за номенклатурою майна продслужби), “Паляниця”, DOT-Chain та інші. Усі вони спрямовані на те, щоб офіцер-логіст чи начальник продовольчої служби міг здійснити весь цикл, — від замовлення до доставки харчів на передову чи на польові склади, — не виходячи з кабінету. Треба лише завірити накладні електронним підписом. Це, безперечно, скоротило бюрократичну складову, тепер немає потреби “бігати” зі стосами паперів.

За сучасними вимогами воєнної справи начальник продовольчої служби виконує багатопрофільні функції: менеджера-логіста, технолога, кухаря. Це потребує ширина професії. Водночас він залишається військовослужбовцем-стрільцем, який може вести стрілецький бій на рівні з іншими солдатами. На таких універсальних спеціалістів є запит у війську, і саме таких нині готують у військових академіях.

Дослідження показали, що військовослужбовець в умовах бойового стресу максимально витрачає калорії, в нього відбувається фізіологічна енерговитрата, а споживання їжі, навпаки, може бути мінімальним. Організм працює на максимумі, про “їсти і пити” не думає, спрацьовує інстинкт виживання. Після спалювання 10-15 тисяч кілокалорій, людина впадає у стан паніки, і цього допускати не можна.

Наперед нагодувати неможливо. Основні можливості розвитку — нарощування м’язів — здійснюються під час тренувань і навчань, а також у період відпочинку чи відновлення. В ході виконання задач бійця слід годувати краще і раціонально, з належною кількістю вітамінів. Військовослужбовець накопичує енергію в тилу, і вже після того виходить на виконання бойових (спеціальних) завдань.

Підсумовуючи, харчування військового має бути якісним і збалансованим від моменту потрапляння на БЗВП до екстремальних умов бою. Це основна ідея: під час виконання бойових (спеціальних) завдань військовослужбовець має підтримати потреби організму. Якщо боєць перебуває на позиції понад десять днів, йому, відповідно необхідно регулярно поповнювати калорії, що є одним із ключових чинників стресостійкості. А без води, як відомо, людина взагалі вижити не може.

Кожен командир приймає рішення, яке продовольство в який спосіб доставляти на позиції. Якщо є можливість, то пріорітетність за гарячою стравою, якщо ж ні, то це сухі пайки, зазвичай із хімічними нагрівачами. Нагрівачі – без полум’я, що не створюють загрози демаскування.

Командир має можливість замовити увесь асортимент продуктів, виходячи із відповідних задач. Система передбачає замовлення будь-яких продуктів – страви швидкого приготування, концентрати. Важливо вміти оперувати наявними засобами. Якщо це каталог харчування, то це 360 позицій, що включає і сублімоване харчування, і консерви, і страви швидкого приготування на кшталт мівіни.

Завдання офіцерів Командування Сил логістики Збройних Сил України сформувати в посадових осіб на місцях навички застосування цього каталогу продуктів.

Уніфікованого меню не існує. Однак є інструментарій – слід орієнтуватися на гарячі, консервовані, сублімовані та інші готові страви. Це виключно право і можливість для приняття рішень на місцях. До слова, в сезон можна замовляти і ягоди. У зоні активних бойових дій основною умовою доставки є використання легкого малотонажного транспорту.

Необхідно побудувати процес постачання від умовно безпечної зони до нуля. Умовно кажучи, начальник продовольчої служби бригади зустрічає вантаж об’ємом близько сорока тонн за сто кілометрів від бойових позицій, а далі слід розподілити і доставити цей вантаж до кінцевого споживача за допомогою десятка спеціального транспорту та далі за допомогою важких БпЛА, або логістичних наземних роботизованих комплексів, або в пішому порядку. На загал, наявність шляхів визначає ефективність процесу, а сам начальник продовольчого забезпечення бере участь у плануванні-застосуванні бригади. Він є менеджером у повному розумінні цього слова – управляє та організовує процес, організовує взаємодію між цивільними постачальниками та військовим колективом у повному обсязі.

«Сучасна логістика забезпечення пально-мастильними матеріалами в умовах війни працює як цифрова система, де інформація рухається знизу вгору — між першою лінією бойового зіткнення та органами військового управління — у режимі реального часу. Це дозволяє оперативно формувати запити та швидко реагувати на потреби підрозділів, що виконують бойові (спеціальні) завдання», — зазначає речник Командування Сил логістики Збройних Сил України полковник Михайло Іщук.

Заявки на забезпечення формуються відповідно до поставлених завдань, проходять перевірку на рівні військових частин і передаються до інформаційно-комунікаційної системи логістичного забезпечення на базі SAP.

Завдяки цифровим рішенням їх обробка займає лише кілька хвилин, що дає змогу оперативно ухвалювати рішення щодо розподілу ресурсів.

Цифрова система забезпечує повну прозорість руху пально-мастильних матеріалів та дозволяє в режимі онлайн відстежувати їх розподіл між підрозділами.

Такий підхід підвищує ефективність управління ресурсами, посилює контроль і мінімізує ризики зловживань на всіх етапах постачання.

В умовах сучасної російсько-української війни змінюються і підходи до постачання.

У районах підвищеної небезпеки, зокрема у так званій сірій зоні, доставка традиційними способами фактично неможлива. Саме тому для виконання таких завдань дедалі активніше застосовуються роботизовані комплекси, зокрема безпілотні літальні апарати та наземні роботизовані комплекси.

Особлива увага приділяється якості пального.

Кожна партія проходить багаторівневий контроль, а у разі невідповідності паспортним даним або державним стандартам — повертається постачальнику.

Попри зміну характеру бойових дій, обсяги використання пального залишаються значними.

Це пов’язано з активним переміщенням бронетехніки, здійсненням маневрів, а також необхідністю стабільного енергозабезпечення бойових підрозділів для роботи безпілотних систем, засобів зв’язку, засобів радіоелектронної боротьби та генераторів.

«У Збройних Силах України завжди підтримуються необхідні запаси пального, навіть в умовах глобальних криз. Ми працюємо з різними типами техніки, технологічний зоопарк нікуди не подівся, а це потребує чіткого розрахунку та правильного застосування пально-мастильних матеріалів. Для запобігання зловживанням використовується маркування пального, що дозволяє контролювати його рух на всіх етапах», — наголошує полковник Михайло Іщук.

«Логістична система забезпечення пально-мастильними матеріалами постійно трансформується, демонструє свою адаптивність, стає більш прозорою та ефективною, і ми продовжуємо її вдосконалювати відповідно до вимог сучасності», — підсумовує полковник Михайло Іщук в ефірі телемарафону «Єдині новини».